Загальна характеристика та визначення

Білірубін — це жовтий пігмент, який утворюється в організмі людини внаслідок розпаду гемоглобіну. Процес утворення білірубіну відбувається в селезінці та кістковому мозку. Коли червоні кров’яні клітини еритроцити старіють і розпадаються, гемоглобін, який вони містять, перетворюється на першу фракцію білірубіну — вільний (нерозчинний, непрямий). Він зв'язується з альбуміном, білком крові, та переноситься у печінку. Там він зв'язується з глюкуроновою кислотою та в результаті реакції перетворюється на білірубін зв’язаний (розчинний, прямий). Після обробки в печінці, білірубін разом із жовчю потрапляє до кишківника. У кишківнику він перетворюється бактеріями на уробіліноген, частина якого всмоктується у кров і виводиться через нирки, а інша частина виводиться з калом, надаючи йому характерний коричневий колір.

Отже, аналіз на загальний білірубін складається з суми двох його фракцій:

• вільний, нерозчинний, непрямий — складає 75-80% від загального;
• зв’язаний (кон’югований), розчинний, прямий — складає 20-25 % від загального.

Основна роль білірубіну — виведення продуктів розпаду гемоглобіну з організму. Високий рівень білірубіну в крові свідчить про проблеми з печінкою, жовчними шляхами або про анемію. Низький рівень рідко має клінічне значення.

Часто разом із загальним білірубіном вимірюють рівні прямого й непрямого білірубінів, щоб отримати більш детальну інформацію про стан печінки та кровотворної системи.

Для дослідження на білірубін загальний здається венозна кров.

Показання до призначення

Аналіз на загальний білірубін призначають у таких випадках:

• підозра на порушення роботи печінки, коли є такі симптоми:
• жовтяниця (пожовтіння шкіри та білків очей),
• втома,
• темний колір сечі,
• світлий кал;
• підозра на вірусний гепатит;
• моніторинг лікування захворювань печінки (гепатиту, цирозу);
• підозра на захворювання жовчних шляхів (холецистит або холангіт), коли є такі симптоми:
• біль у правій верхній ділянці живота,
• лихоманка,
• нудота,
• блювота;
• підозра на гемолітичну анемію інші захворювання крові;
• перевірка стану здоров’я новонароджених при жовтяниці;
• моніторинг стану пацієнта після отруєння;
• в комплексі профілактичного медогляду.

Особливості дослідження

Найчастіше дослідження на білірубін проводять за методом Ван ден Берга. Це кількісне визначення загального білірубіну в сироватці крові. І воно є досить точним. Але лабораторії можуть використовувати й інші біохімічні методи дослідження.

Спотворити результати аналізу можуть такі фактори, як наявність у пацієнта гемолізу або ж приймання ним певних медикаментів, наприклад, антибіотиків чи антидепресантів.

Рівні сироваткового білірубіну ростуть тоді, коли його виробляється більше, ніж організм встигає переробити та вивести. При високій концентрації білірубіну в сироватці у пацієнта з'являється жовтяниця — жовтішає шкіра та склери очей.

Для диференціації жовтяниці використовують комплекс пігментних тестів, які визначають концентрації в крові загального й прямого білірубіну, а також концентрації уробіліногену й білірубіну в сечі.

Підвищення загального білірубіну може вказувати на проблеми з печінкою, жовчними шляхами, або на підвищений розпад еритроцитів. Для точнішої діагностики важливо враховувати співвідношення прямого та непрямого білірубінів.

При оцінці повної картини стану здоров'я пацієнта результати аналізу на загальний білірубін варто розглядати в комбінації з іншими тестами печінкових функцій, як-от: АЛТ, АСТ, Лужна фосфатаза (ЛФ) та Загальний білок.

При інтерпретації результатів важливо враховувати індивідуальні особливості пацієнта.

Підвищений рівень білірубіну

Рівень загального білірубіну в крові можуть підвищувати такі фактори:

• гемолітичні анемії, коли прискорюється розпад червоних кров'яних клітин;
• переливання несумісної крові, коли виникає гемоліз;
• інфекційні захворювання, наприклад, малярія;
• захворювання печінки;
• токсини та лікарські препарати (антибіотики, антидепресанти, барбітурати, гормональні контрацептиви, протигрибкові, нестероїдні протизапальні засоби);
• тривале голодування;
• вживання гострої та жирної їжі;
• жовчнокам'яна хвороба;
• холестаз (застій жовчі);
• синдром Жильбера;
• синдром Криглера-Найяра;
• важка серцева недостатність;
• незрілість печінкових ферментів у новонароджених, що викликає фізіологічну жовтяницю.

Знижений рівень білірубіну

Низька концентрація білірубіну в крові рідко має клінічне значення та не потребує спеціального лікування. Знизити рівень білірубіну в крові можуть такі фактори:

• надмірне споживання вітаміну С;
• застосування фенобарбіталу, теофіліну, амікацину, протисудомних засобів;
• вживання кофеїну;
• куріння тютюну;
• негемолітичні анемії після кровотечі, при гострому лейкозі, туберкульозі або хронічній нирковій недостатності;
• недоношеність;
• вплив ультрафіолету на пробірку з кров'ю.

FAQ

Як правильно здавати аналіз на білірубін загальний?

Венозна кров на загальний білірубін здається зранку натщесерце, після 8-12 годин голодування.

Найвигідніше здати аналіз через онлайн-ресурс Аналізи на Doc.ua. Виберіть свій населений пункт, відфільтруйте доступні лабораторії «за знижкою» та натисніть «отримати промокод» у тій лабораторії, яка вам найбільше підходить.

Ознайомтеся з правилами підготовки до аналізу. Після цього забронюйте візит в лабораторію на зручний для вас час.

Про що свідчить аналіз на білірубін загальний?

Аналіз крові на загальний білірубін є важливим діагностичним інструментом. Якщо його рівень підвищений, то треба шукати проблеми у функціонуванні печінки, органів шлунково-кишкового тракту або кровоносної системи. Низький рівень білірубіну рідко має клінічне значення.

Чи можна їсти перед аналізом на білірубін загальний?

Неодмінною вимогою підготовки до аналізу на загальний білірубін є повна відмова від їжі перед процедурою забору крові. А напередодні ввечері рекомендується з'їсти лише легку вечерю.

Як довго готується результат аналізу на білірубін?

Швидкість проведення дослідження залежить від лабораторії. Зазвичай, результат аналізу на загальний білірубін готовий протягом 1-3 днів.

Яка норма аналізу загальний білірубін?

Референтні значення норми у різних лабораторіях можуть відрізнятися. Тож порівнюйте результати свого аналізу зі значеннями, які надає лабораторія.

Назагал, для дорослих, у яких відсутні патології печінки, органів шлунково-кишкового тракту та кровоносної системи, показник у діапазоні 8,5-20,5 мкмоля/л (мікромоля на літр) вважається нормою. Для дітей значення норми визначаються за віком.